Якщо дитині поставили металеву конструкцію, чи можна з нею займатися кінезотерапією?

Ці запитання можна почути доволі часто. Перше: займатися просто необхідно хоча б з метою адаптації організму до цієї металевої конструкції та якоїсь компенсації. Це дозволяє відновлювати нормальний кровообіг та мікроциркуляцію у м’язах хребта. Це належить до гіперкомпенсації, тобто до дуже важкої роботи на тренажерах. Але саме таке ставлення до себе не дозволить розвалитися самому хребту.

Треба розуміти, що ізольовано прикріплені один до одного металевою конструкцією хребці повноцінно не рухаються, адже анатомічно це шарніри! Отже, поступово атрофуються глибокі навколохребетні м’язи, які, власне, і живлять, і «годують» хребці, поставляючи у них мікроелементи (кальцій, воду, кров) та виводячи відпрацьоване. Але з металевою системою вони не працюють — вони атрофуються разом кровоносними та лімфатичними судинами та капілярами, що проходять у м’язах. Тому лише власна робота на рівні гіперкомпенсації дозволить за допомогою інших (сусідніх) м’язів частково відновити цю недостатність!

Всі, хто займається на тренажерах з подібними корегуючими конструкціями, відчувають різко зрослу функціональність, нові горизонти та можливості в житті! Дуже часто в результаті подібної роботи металева конструкція розбовтується, пластини ламаються і її знімають. Але робота продовжується! Шрами на всю спину залишаються, але треба жити!