Чому раніше міські ради купували комп’ютерну техніку і казначейство пропускало без ніякої профільної програми?

І справді — раніше (ще кілька років тому) міські ради часто могли купувати техніку чи послуги без окремої програми, і казначейство це пропускало. Але тепер — так уже не працює.

У 2010-х і навіть до 2020 року бюджетна система була менш формалізована. Тоді часто діяли «загальні» програми — наприклад: «Програма розвитку місцевого самоврядування», «Програма підтримки виконавчих органів ради», «Програма соціально-економічного розвитку громади». І в межах таких програм можна було купити практично будь-що: комп’ютери, принтери, меблі, сервери тощо.
Казначейство не вимагало деталізації, лише перевіряло, щоб видаток відповідав «кодам економічної класифікації» (наприклад, КЕКВ 2210 — предмети, матеріали, обладнання).

Зараз — посилився контроль і підзвітність. Після ухвалення Бюджетного кодексу у новій редакції, появи державної аудиторської служби, і впровадження електронної системи «Е-Data», казначейство зобов’язане перевіряти наявність цільової програми, якщо витрата має публічний характер (нові закупівлі, техніка, ремонти тощо).

Тепер якщо у видатковому документі не зазначено програму, казначейство вимагає посилання на рішення ради, або повертає документи на доопрацювання. Тобто сьогодні немає «загальної кишені», з якої можна щось купити без підстави.

Це все зроблено не для бюрократії, а щоб уникнути зловживань і «ручного» розподілу грошей, забезпечити прозорість витрат, і захистити керівників (щоб на них потім не було фінансових порушень). Тепер будь-яка перевірка (наприклад, Держаудитслужба) одразу запитує: «Покажіть програму, в межах якої придбано цю техніку». Якщо програми немає — це фінансове порушення.

Сучасна практика така: створюють програму цифровізації або підтримки виконавчих органів. Прописують у ній пункт: «Придбання комп’ютерної техніки та програмного забезпечення для забезпечення роботи виконавчих органів». І вже під цей пункт проводять закупівлю — з чітким КЕКВ і рішенням ради.